Рекомендації для батьків:

• Не впадайте у відчай. Усе можна виправити.

• Не забирайте у дитини девайс. Вона сприйме це як агресію, порушення особистих меж, приниження. Крім того, різке зникнення об’єкта залежності без
  будь-якої заміни може мати різко негативні наслідки.

• Зменшуйте час «спілкування» з девайсом поступово. Для початку встановіть
  чіткі правила його використання:

– виділіть певний час — не більше ніж півгодини на день для дошкільника;
– виділіть певні місця в квартирі та забороніть користуватися девайсом в інших, наприклад, у кухні, в спальні;

• Запропонуйте згодом цікаві й захопливі для дитини заняття саме у встановлений час і визначеному місці. Так, непомітно для дитини ви поступово «відвоюєте» її у девайса.

• Показуйте особистий приклад і діставайте власний девайс при дитині якомога рідше і винятково для розв’язання конкретного завдання.

• Приділяйте дитині увагу. Якомога частіше дивіться їй в очі. Вибудовуйте довірливі стосунки. Демонструйте свою любов і душевне тепло. Проводьте якомога більше часу разом.

• Концентруйтеся разом на кожному процесі й шукайте те, що дає почуття радості та задоволення. Практикуйте разом з дитиною усвідомленість:

– коли разом їсте, звертайте увагу на смак, зовнішній вигляд продуктів;
– під час прогулянки — на запахи навколо, відчуття вітру на обличчі, звуки дощу;
– під час спілкування — не відволікайтеся ні на що інше.

• Намагайтеся поступово замінювати задоволення, отримані за допомогою девайса, на задоволення із реального життя.

• Створюйте спокійну і просту обстановку довкола дитини. Будьте організовані. Підтримуйте передбачуваний і розумний розклад дня. Уповільніть ритм життя, не поспішайте, не метушіться. Насолоджуйтеся кожною миттєвістю і простими речами в житті.

• Гуляйте з дитиною якомога більше на свіжому повітрі. Ліпше не на гамірних
  вулицях, переповнених сенсорними стимулами — мерехтінням вогнів, шумом машин тощо, а в парку, в лісі, на природі.

• Не бійтеся, якщо дитині стане нудно. У нудьзі, не заповненій інтернетом, криються колосальні можливості: саме в ній рукавичка перетворюється на щеня, а з гілок будується фортеця. У ній народжуються плани і кроки з їх реалізації, створені самою дитиною. Можливо, це станеться не одразу: нічого не народжується швидко. Але не прагніть одразу заповнити час дитини і вигадати їй заняття — не позбавляйте її ініціативи і відповідальності.

• Не робіть трагедії з можливих «зривів». Продовжуйте працювати далі, і вам все вдається.

27-01-2019

Спільний сон з дитиною — явище, яке нині набуло масового характеру. Багато мам сплять поруч зі своїми дітьми до 12 років, а іноді і довше. Якщо діти сплять з батьками кілька разів на рік, то хвилюватися не варто, позаяк це не зумовлює негативних наслідків. Інша справа, коли така поведінка систематична. Не дитина звикає до спільного сну з батьками, вони самі привчають її до цього. Що спонукає батьків сповідувати спільний сон з дитиною? Серед причин можна виокремити, зокрема такі:

• психоемоційна недосвідченість, неготовність до батьківства й відповідальності;

• низька стресостійкість матері, надумана тривога за дитину й надмірне бажання вберегти і захистити свого малюка від нічних жахіть, страхів, фізичного болю тощо;

• проблемні стосунки між чоловіком та жінкою, сексуальна дисгармонія. Жінки часто прикриваються дитиною, аби уникнути близькості з чоловіком — «Вона ж маленька, її потрібно годувати, я повинна бути поруч»;

• бажання контролю і влади у родині з боку жінки. Така поведінка зумовлює гіперопіку над дитиною, нівелює роль чоловіка у сімейному житті;

• психічна або сексуальна патологія — педофілія чи розбещення (лише у крайніх випадках).

Привчаючи дитину до спільного сну, батьки створюють підгрунтя для розладів психологічного стану дитини, зокрема:

• розвивається емоційна нестабільність, виникають часті зміни настрою, вередливість, неспокійний сон;

• складається хибне уявлення про сімейну ієрархію. У кожного члена сім’ї є власне місце в домі, і для батьків — це їхнє ліжко. Тож коли мама бере дитину до себе в ліжко, вона несвідомо дає малюку сигнал «про його першість над батьком». Якщо такі ситуації повторюються, то батько зазвичай втрачає в очах дитини авторитет і довіру;

• розвивається інфантильність, небажання й невміння долати складні життєві ситуації, підвищується тривожність й ускладнюються вікові кризи;

• порушується автономність особистості. Якщо порушити особистий простір дитини, то в її поведінці з’являться роздратування й агресія. Доволі часто дитина стає повністю залежною від батьків, оскільки відчуває себе маминим продовженням, а не окремою особистістю з власними бажаннями та потребами.

Батькам складно самостійно зрозуміти, що саме спонукає їх брати дитину до себе в ліжко. А дитині, яка звикла до комфортного сну з мамою чи татом, складно відмовитися від такого «привілею». Як уникнути цього? Насамперед, вкладати дитину в її ліжечко. Малюк має відчувати і знати, що в нього є власний куточок і батьки це поважають. Важливо приходити до дитини, але не брати її до себе в ліжко навіть «на кілька хвилин». Якщо малюк погано спить і часто прокидається, варто посидіти поруч, заспівати пісеньку, приголубити, заспокоїти, навіть якщо це доведеться робити 10 разів за ніч. І найголовніше, необхідно усвідомити, що привчити дитину спати в її ліжечку — довгий і копіткий процес. Малюк може вередувати чи впадати в істерику. Дорослим варто запастися терпінням і витримкою. За два-три місяці ситуація має нормалізуватися.

Дорослим не слід затягувати з візитом до психолога чи сподіватися, що дитина «переросте» цілу гаму проблем, які може спричинити спільний сон батьків з дитиною. Лише кваліфікований фахівець зможе надати батькам професійну допомогу і виявити, що насправді спонукає їх брати дитину до себе в ліжко.

21-01-2019

Зовсім не слід:

• змінювати режим дня дитини: позбавляти її денного сну, довгих прогулянок, ігор;

• оцінювати все, що робить дитина так, як оцінюється діяльність учня;

• «проходити» з дитиною програму першого класу, насильно замінюючи гру навчанням.

Необхідно:

• прищепити дитині інтерес до пізнання довкілля, навчити спостерігати, думати, осмислювати побачене і почуте;

• навчити її долати труднощі, планувати свої дії, цінувати час;

• вчити дитину слухати і чути оточуючих, поважати чужу думку, розуміти, що власні бажання потрібно узгоджувати з бажаннями інших людей, прагнути реально оцінювати свої дії і досягнення.

Світогляд дитини, знання, які вона має про довкілля від найближчих його явищ і до подальших, які вона засвоїла, коли пощастило подорожувати з батьками, з ваших розповідей, бесід, домашніх занять, з книжок, від друзів тощо:

• що знає дитина про себе (прізвище, ім’я, адресу), про свою родину (як звуть батьків, ким вони працюють, що роблять на роботі), про своє місто;

• що знає про явища природи (пори року, їх послідовність), місяці кожної пори року, їх послідовність, дні тижня, частини доби;

• що знає про дорослих людей: за віком, професіями, які бувають люди вдома і на роботі, серед людей, на вулиці – за своєю вихованістю-невихованістю; добротою, чуйністю-байдужістю; яких людей треба поважати, а яких боятися; звідки, на думку дитини, беруться порядні й непорядні люди;

• що знає дитина про сучасну техніку, транспорт.

• перш, ніж почати читати, дитина повинна навчитися слухати, із яких звуків складаються слова, які вона промовляє. Вона має навчитися робити звуковий аналіз слів.

Рішення про покарання неслухняного малюка батьки приймають самостійно. Головне - вибрати правильний підхід. Дитина має зрозуміти, що так робити не можна.

Кілька десятиліть тому почали вестися суперечки серед батьків і педагогів з приводу покарання дитини. Одні виступають за те, що дітей не можна карати, особливо до певного віку, інші - що без покарання дитина «сяде на шию» і не буде слухатися. Чи є "золота середина» ? Чи можна покарати дитину так, щоб не заподіяти шкоди психіці, не налаштувати її проти себе, не проявляти фізичного і психологічного насильства? Виявляється, можна. Пропонуємо Вам 7 альтернативних способів покарання дитини.

1. Спробуйте забезпечити своєму малюкові середовище існування, де небезпечні для здоров'я і допитливості предмети знаходяться поза його зоною доступу. Адже дивно очікувати від дитини байдужості до дорогої порцелянової статуетки, якщо вона знаходиться на рівні її очей.

2. Перед тим, як покарати своє чадо за витівку, в першу чергу поставте себе на його місце. Часто трапляється, що дитина вже все усвідомила і дуже злякалася наслідків. У такому випадку подібне точно не повториться. Потрібно провести бесіду з малюком щодо ситуації, в кінці якої він сам повинен винести вердикт: «Я більше так не буду!»

3. Обов'язково піклуйтеся про дитину і розповідайте про свої почуття щодо події: «Коли я була маленькою, мене теж це цікавило». Малюк повинен знати, що його погана витівка ні в якому разі не відіб'ється на вашему відношенні до нього, ви все одно його любите. (Ніколи! не кажіть дитині, що вона погана, і ви її за таку поведінку не любите.)

4. Вчиться співпрацювати і домовлятися з дитиною, пропонувати їй альтернативи. Наприклад, малюк любить рвати книжки або розмальовувати в них картинки? Поясніть, що книжки рвати не можна (розмальовувати теж). Однак є журнали з яскравими картинками, які можна сміливо порвати або розмалювати каляками (кілька таких мають бути в полі зору). Любить ламати іграшки, бажаючи подивитися, що там всередині? Запропонуй йому коробку з кількома іграшками, які можна сміливо розкручувати і ламати (це можуть бути іграшки-конструктори, зламаний годинник тощо).

5. Діти часто роблять «шкоду», коли їм замало маминої або татової уваги. Таким чином вони намагаються привернути її. Щоб подібне не відбувалося, наповніть емоції дитини собою: обов'язковий контакт очей ( «подивися на мене, будь ласка»), погладьте її по спинці або візьміть за руку, подаруй їй свою увагу.

6. Пропонуйте малюкові вибір. Якщо, наприклад, збір на прогулянку - це постійні істерики з боку карапуза, спробуй дати йому вибір: «Куди ти хочеш, щоб ми з тобою сьогодні пішли: на дитячий майданчик або на прогулянку в парк?», «Які колготки сьогодні одягнемо: помаранчеві або сині?». Так малюк відчує свою значимість і зрозуміє, що батьки прислухаються до його думки. За таким же принципом можна організовувати і обід дитини ( «З якої тарілки хочеш їсти суп?», «Ти спочатку будеш їсти кашу, а потім котлету, або навпаки?»). Саме так чинять хороші батьки.

7. Спробуйте рідше використовувати слова, що містять частку «не».Пам'ятайте: заборонений плід завжди солодший. Замість «Не бігай» краще сказати «Стоп!» або «Давай підемо повільніше». Замість «Не чіпай!» - «Будь ласка, обережніше».

Чимало батьків нехтують режимом дня своєї дитини. У них завжди напоготові стандартна відповідь: «А нам педіатр нічого про це не говорив» або «Так режим є в дитячому садку, а вдома він навіщо?». Як наслідок, до шести років у багатьох дітей у тій чи тій формі розвивається невротичний стан, з’являються маніпулятивні й істеричні прояви. Батьків такі обставини дратують, хоча їх можна було уникнути. Яку ж роль у розвитку дитини відіграє режим дня та чи справді так важливо його дотримуватися?

Для дітей раннього та дошкільного віку режим — основа виховання. У перші три роки життя працездатність нервової системи часто змінюється, а тому діти перебувають у постійному фізіологічному стресі. Сюди слід додати ще й ріст скелету, розвиток внутрішніх органів і головного мозку, насичене бурхливе емоційне життя й вікові кризи. Можна лише дивуватися, як дітям вдається з усім цим впоратися. Саме правильний режим і запобігає перевтомі, зміцнює здоров’я, допомагає витримати колосальні навантаження.

Що таке правильний режим дня?

Правильний режим дня — це раціональне чергування різних видів діяльності й відпочинку. Ще сто років тому педагоги й педіатри дійшли висновку, що дотримуючись режиму дня, можна виховати здорову дитину, а її розвиток спрямувати в правильному напрямі.

Утім, мало хто з сучасних батьків може похизуватися дотриманням правильного режиму дня дитини. «Яка різниця, коли він/вона лягає спати?», «Він/вона ж тата до ночі з роботи чекає», «У мене немає часу з ним/нею марудитися!» — такі фрази часто лунають у кабінеті практичного психолога.

Якщо дитина недосипає, мало гуляє на свіжому повітрі, її працездатність знижується, вона швидко втомлюється, скаржиться на головний біль. І, як наслідок, в дитини розвивається психосоматика. Батьки починають водити її до лікарень, лікарі лікувати незрозуміло від чого. Хоча насправді проблема криється в порушенні режиму дня. А це в поєднанні з неправильними умовами виховання, несприятливим психологічним кліматом у родині часто призводить до виникнення в дитини невротичних процесів, тобто відхилень в її душевному здоров’ї.

До симптомівдитячого неврозу належать:

• тривожність;

• поганий сон;

• відставання у фізичному розвитку;

• дратівливість;

• неадекватні реакції;

• нервові тики;

• кишкові кольки.

Привчившись до режиму дня в дитячому садку, удома дитина, як правило, знову потрапляє у звичну обстановку без правил і обмежень. Цього достатньо, щоб розпочався невротичний процес. Тому батьки завжди можуть звернутися по допомогу до практичного психолога чи вихователя групи й розпитати про розпорядок дня, з’ясувати, що за чим має відбуватися і чому. Звісно, дотримуватися ідентичного розпорядку вдома інколи складно. Тож до нього можна внести незначні корективи, які враховуватимуть умови життя родини. Завдяки цьому дуже швидко і в дитини, і в батьків сформується умовний рефлекс. Зазвичай для цього потрібен строк не менш як 21 день.

Режим дня — не найскладніше, чого можна навчити дитину. Для цього потрібна лише любов батьків і їхнє усвідомлення своєї відповідальності. Дотримання батьками режиму дня привчає дитину до організованості, полегшує життя як їй самій, так і батькам. Надалі такій дитині значно легше адаптуватися до умов дитячого садка, школи. Правильний режим — це ще й профілактика багатьох захворювань, зокрема й невротичних.

29-11-2018

Всесві́тній день боротьби́ зі СНІДом вперше відзначався 1 грудня 1988 року з ініціативи Всесвітньої організації охорони здоров'я, після того, як на зустрічі міністрів охорони здоров'я всіх країн прозвучав заклик до соціальної терпимості і розширення обміну інформацією щодо ВІЛ/СНІД.

Із того часу Всесвітній день боротьби зі СНІДом відзначається щорічно. Головна мета Всесвітнього дня боротьби зі СНІДом — звернути увагу суспільства на цю проблему.

Вірус імунодефіциту був офіційно відкритий 5 червня 1981 року в Центрі контролю захворювань Сполучених Штатів Америки. Синдром набутого імунодефіциту в останні десятиліття поширюється зі швидкістю епідемії.

Інфіковані вірусом клітини людини залишаються з цим вірусом до кінця свого існування. Вірус має непростий склад; він не стійкий до навколишнього середовища, особливо до різних хімічних та фізичних чинників, гине після оброблення 700-процентним спиртом через 10 хвилин, при кип’ятінні – миттєво, швидко знищується під впливом захисних ферментів організму. Саме цим і зумовлена неможливість інфікування ВІЛ у побуті, через посуд, постіль, рушники, під час обіймів, рукостискань тощо.

Способи передачі вірусу.

ВІЛ передається:

• під час статевих стосунках без засобів захисту або з засобами захисту низької якості;

• унаслідок вживання наркотиків ін’єкційним шляхом, при використанні одних і тих же шприців та голок;

• від матері до дитини під час вагітності або грудному вигодовуванні (вертикальний шлях передачі).

Інфіковані можуть почувати себе здоровими багато місяців і навіть років, так звана стадія безсимптомного носійства вірусу. Це залежить від імунної системи організму.

На сьогодні існує чотири стадії захворювання. Перші стадії безсимптомні, можуть тривати до 2-х років з часу інфікування, а уже третя й четверта мають ознаки опортуністичних інфекцій.

Тривалість перебігу ВІЛ-інфекції до кінцевих стадій різноманітна та залежить від багатьох чинників, таких як: лікування хворих антиретровірусними препаратами, харчування (повинно бути вітамінно-білковим), від способу життя. Саме здоровий спосіб життя без зловживання алкоголем, паління буде сприяти затримці розвитку хвороби, а тим самим продовженню життя.

Віл не передається:

• через повітря;

• при розмові, кашлі і т. п.;

• при користуванні загальним посудом;

• через рукостискання;

• через поцілунок;

• через їжу;

• через предмети домашнього побуту;

• при купанні в басейні, душі;

• через спортивні предмети;

• через спілкування з домашніми тваринами;

• через укуси комах;

• при догляді за хворими.

Жодного випадку зараження Снідом не виникло при побутових контактах або при контактах на роботі.

Основні симптоми при зараженні ВІЛ/СНІДом:

• Нав'язливий сухий кашель.

• Тривала, більше трьох місяців, лихоманка (підвищення температури) незрозумілого походження.

• Збільшення лімфовузлів (окрім пахових).

• Різке зниження ваги.

• Часті головні болі, слабкість, зниження пам'яті і працездатності.

• Запалення слизистої оболонки порожнини рота, білий наліт, язви.

• Нез'ясовне зниження зору і сліпота.

• Пітливість вночі.

Слабка поінформованість людей про шляхи передачі інфекції – це основна причина високих темпів поширення хвороби.

Поради, які допоможуть Вам звести можливість зараження до мінімуму:

• будем інформовані;

• будем обачливі;

• будем розбірливі;

• будем чесними;

• будем обережними;

• не боятимемося лікарів.

Фахівцям важливо знати та надавати інформацію, куди і яким чином звертатися за допомогою у випадку проявів насильства:

• До поліції за номером 102.

• До центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді.

• До управління сім’ї та молоді районної, міської чи обласної держадміністрацій.

• До громадських організацій, які надають допомогу постраждалим від  насильства.

• До психолога, соціального педагога, вихователя тощо.

• До близької людини.

• На телефони «Гарячих ліній»:

БЕЗКОШТОВНІ «ГАРЯЧІ» ТЕЛЕФОННІ ЛІНІЇ

• Національна дитяча «ГАРЯЧА ЛІНІЯ» Центру «ЛА СТРАДА-УКРАЇНА»:

0-800-500-333 (для дзвінків з мобільного)

З’явилася в Україні з початку 2013 року. Консультують компетентні у дитячих питаннях психологи, юристи та соціальні працівники. Тут маленькі українці знайдуть підтримку та пораду стосовно своїх проблем. Батьки, вчителі та вихователі матимуть змогу оперативно отримати індивідуальну консультацію стосовно порушень прав дітей. Дзвінки на лінію – безкоштовні як зі стаціонарних телефонів на всій території України, так і з мобільних усіх операторів.

• Національна «ГАРЯЧА ЛІНІЯ» з питань запобігання насильству (консультації юриста, психолога, соціального педагога):

0-800-500-335 та 116-123 (безкоштовно з міських телефонів), 386 – для абонентів Київстар, Водафон

0-800-500-225 та 116-111

На Національній «гарячій лінії» з попередження домашнього насильства можна отримати:

- інформаційні консультації (інформація про організації та установи, до яких можна звернутися у конкретній ситуації, перелік документів, які необхідно підготувати для звернення та інше);

- психологічні консультації (поради та підтримку психолога анонімно у телефонному режимі);

- правову допомогу (консультації та рекомендації юристів щодо конкретної ситуації, поради стосовно правильного складання необхідних документів тощо).

• Єдиний телефонний номер системи надання безоплатної правової допомоги:

Зателефонувавши за номером 0 800 213 103 (безкоштовно зі стаціонарних та мобільних телефонів), можна отримати такі послуги:

- безоплатну правову допомогу дітям, які перебувають у складних життєвих обставинах;

- правові консультації;

- роз’яснення з питань отримання безоплатної правової допомоги;

- інформацію про гарячі телефонні лінії з питань надання соціальних послуг та захисту прав людини, та установи, які опікуються відповідними питаннями;

- зв'язатися з усіма центрами з надання безоплатної вторинної правової допомоги; отримати інформацію про їх місцезнаходження, контактні номери телефонів, інші засоби зв’язку.

18-11-2018

Сексуальна експлуатація та сексуальне насильство щодо дітей досі є трагічною реальністю для всіх суспільств. Це серйозне порушення прав дітей, що завдає довготривалих та часто згубних наслідків на все їхнє життя. 

Запобігати сексуальному насильству – обов’язок, перш за все, батьків. Дуже важливо аби дітям не доводилося захищатися самостійно. Дорослі, не будьте байдужими, завжди звертайте увагу на емоційний стан своєї дитини та докладіть максимум зусиль для з’ясування причин поведінки дитини. Тож, у випадку, коли Ваша дитина стала жертвою сексуальної експлуатації та насильства, не залишайте це напризволяще - одразу звертайтеся до правоохоронних органів та соціальних служб державної влади за місцем Вашого проживання з метою отримання соціальної, правової та психологічної допомоги у подоланні наслідків насильства. Пам’ятайте, що Кримінальним кодексом України передбачена відповідальність не лише за скоєні злочини, а й за спробу його вчинення.

Захистіть свою дитину!
 

15-11-2018

16 листопада 2018 року - день толерантності.

Толерантність передбачає всього лише нормальні цивілізовані стосунки між людьми, усвідомлення того, що світ і соціальне середовище багатомірні, а, отже, і погляди на цей світ різні, вони не можуть і не повинні зводитися до одноманітності або бути на чиюсь користь.

Ось яку «дієту» для тих, хто хоче стати толерантним, розробили психологи:

ПОНЕДІЛОК: розмовляючи з людьми, дивитись їм в очі, привітатися з усіма;

ВІВТОРОК: намагатися не нав'язувати нікому свою волю;

СЕРЕДА: зробити для когось добру справу так, щоб він не здогадувався, що добро йде від вас;

ЧЕТВЕР: не виявляти до іншого такого відношення, яке ви не хочете відчути до себе;

П'ЯТНИЦЯ: намагатися добре виглядати, говорити з усіма тихим голосом;

СУБОТА: записати 5 позитивних якостей, що характеризують вас і вашого друга;

НЕДІЛЯ: знайдіть 3 привода, щоб сказати «спасибі» вашим близьким.

Завжди є привід комусь сказати «спасибі». Завжди є поруч хтось, хто потребує співчуття. «Співчуття править світом» вчить давньоіндійське прислів'я. «Чим достойніша людина, тим більшій кількості істот вона співчуває»,–стверджував великий філософ Ф.Бекон.

24-10-2018

25 жовтня 2018 року на базі ЛДНЗ №9 "Перлинка" практичний психолог приймав участь у проведенні семінару для інструкторів з фізичної культури закладів дошкільної  освіти "Реалізація принципу партнерства у взаємодії закладу дошкільної освіти та батьків щодо формування здорового способу життя дошкільників".

Мета: показати шляхи та засоби фізкукльтурно-оздоровчої роботи з дітьми в сім'ї та ДНЗ. Спонукати батьків, педагогів до принципу партнерства щодо формування здорового способу життя дітей.

17-10-2018

18 жовтня 2018 року на базі ЛДНЗ №9 "Перлинка" практичним психологом було проведено семінар-практикум для вихователів ДНЗ.

Мета: розкрити сутність згуртованості колективу. Формування психологічного клімату в групі, розвиток вміння працювати в команді.

Згуртованість колективу – це поняття, що розкриває особливості міжособистісних відносин в колективі, єдність ціннісних орієнтацій, єдність цілей і мотивів діяльності у межах спільної діяльності. Товариські контакти під час роботи і після закінчення її, співробітництво і взаємодопомога формують хороший соціально-психологічний клімат.

Оптимальними умовами для існування згуртованого колективу є:

• Довіра членів колективу;

• Доброзичливість і ділова критика;

• Вільне висловлювання власної думки під час обговорення питань, що стосуються всього колективу;

• Відсутність тиску керівника на підлеглих і визнання за ними права приймати важливі для колективу рішення;

• Чуйність і водночас вимогливість керівника до кожного члена колективу, без винятків;

• Можливість для кожного працівника займати активну позицію у процесі ділового спілкування у колективі;

• Створення у колективі умов для активної професійної та творчої діяльності, самореалізації, самоствердження та саморозвитку кожного працівника;

• Задоволеність роботою (її змістом, оплатою, графіком роботи);

• Взаємодопомога членів колективу в критичних ситуаціях;

• Прийняття на себе відповідальності за стан справ у колективі кожним його членом;

• Уболівання за честь колективу, бажання зробити внесок у його подальший розвиток.

07-10-2018

Підтримувати й співчувати

Моральна підтримка й співчуття — те, чого насамперед потребує дитина за будь-якої медичної маніпуляції. Навіть дорослому легше переносити біль, як фізичний, так і психічний, якщо хтось цей біль з ним розділяє. Декілька теплих слів допоможуть дитині дещо розслабитися. Наприклад: «Я розумію, що тобі не хочеться, аби я зараз щось робила. Мені також не подобається, коли мені роблять уколи (змазують горло)». Важливо пам’ятати, що діти дуже чутливі до нещирості та брехні. Надмірне заспокоювання може спричинити зворотній ефект. Бажано також не вживати медичної термінології та невідомих для дитини слів.

Говорити правду

Не менш важливою у розмові з дитиною є правдивість ваших слів. Описуйте події простою, зрозумілою мовою. Оскільки брехня може призвести до ще більшого опору наступного разу. Переконуючи дитину, що «буде зовсім не боляче» або «ти навіть не відчуєш», ви свідомо заганяєте дитину у пастку майбутнього розчарування та недовіри. Втрачену довіру дуже складно відновити. Поясніть дитині спокійним доброзичливим тоном: «Укол зроблять швидко,ти відчуєш легкий дотик».

Не залякувати

Не розповідайте дитині про наслідки відмови від маніпуляцій — не залякуйте її. Дитина не стане від цього хоробрішою чи розслабленою. Натомість, окрім страху, у неї з’являться почуття тривоги та провини. Як наслідок: у такій ситуації в дитини може сформуватися пасивний тип опору. Це відбувається, коли дитині доводиться обирати між страхом болю та страхом наслідків уникання болю. Настає позамежне (охоронне) гальмування нервової системи, нездатної витримати таке психічне навантаження.

З’ясувати причини страху

Спробуйте з’ясувати свідомі причини страху дитини. Інколи діти уявляють, що укол є смертельно небезпечним або шприц може витягнути з них усю кров. Якщо дитина поділиться з вами власними хвилюваннями, подякуйте їй та поставтеся до них серйозно. Запропонуйте найбільш переконливий, показовий приклад, що допоможе розвіяти всі її страхи.

Закріпити емоційний контакт

Якщо вдалося встановити емоційний контакт з дитиною, намагайтеся його підтримувати протягом усього часу її перебування у кабінеті. Продовжуйте розмову з дитиною, навіть якщо вона плаче. Не ігноруйте її з байдужим виразом обличчя. Відчуття безпорадності та незахищеності призводить до підвищення опору. Наступного разу встановити контакт буде набагато складніше. Після закінчення процедури обов’язково похваліть дитину. Наприклад: «Виявляється, ти дуже хоробрий! Молодець!» або «Я бачила, що ти намагався не плакати! Ти дуже сміливий!».

Заохочувати

Наостанок дитина потребує певного заохочення. Яким воно буде, варто подумати заздалегідь. За потреби порадьтеся з практичним психологом дитячого садка. Інколи достатньо похвалити дитину, деколи це варто зробити публічно, вдома. Решта залежить від вашої фантазії та можливостей. Проте, пообіцявши заохочення, слід дотримати слова або ж не обіцяти взагалі.

23-09-2018

Рекомендації для батьків

• Розкажіть дитині про своє дитинство й особливо про те, як уперше при йшли до дитячого садка, як ви почувалися в той момент, коли переступили поріг групового приміщення. Дитина пам’ятатиме про ваш досвід і знатиме, що ви теж пройшли це випробування.

• Прислухайтеся до перших вражень дитини. Однак не поспішайте одразу її рятувати чи захищати від чого-небудь. Спочатку з’ясуйте усі подробиці.

• Намагайтеся всіляко налаштувати дитину на «зворотний зв’язок»ненав’язливо розпитуйте її про все, що відбувалося впродовж дня. Якщо хочете дати пораду, згадайте себе в дитячому віці й розкажіть їй, як з тими чи тими неприємностями боролися ви. Утім в жодному разі ні на чому не наполягайте й не тисніть на дитину.

• Розмовляйте з дитиною її мовою — просто, короткими фразами, добираючи ті слова, які вона зможе зрозуміти, особливо, коли щось радите їй.

• Помалюйте разом або зліпіть щось з пластиліну. Організуйте вдома творчу виставку про перші тижні перебування в дитячому садку. Якщо дитина хоче часто говорити про намальоване, наберіться терпіння й слухайте.

• Влаштуйте дитині кількаденні канікули, якщо вона скаржиться, що втомилася від дитячого садка й дітей.

• Підтримуйте зв’язок з вихователями.

• Не сваріть дитину за невдачі й промахи, проявіть мудрість. Малюк лише здобуває власний життєвий досвід, а тому без помилок не обійтися.

• Не оцінюйте, не критикуйте, не порівнюйте свою дитину з іншими дітьми. У них різні долі, їх виховують різними методами.

04-09-2018

У кожної дитини пристосування до умов життя в дитячому садку відбувається по-різному: відповідно до віку, типу вищої нервової діяльності, стану здоров'я, стилю виховання в сім'ї, емоційної залежності від матері та ін.
Важливо, щоб батьки під час адаптаційного періоду ставилися до дитини дуже уважно, турботливо, а не боролися з дитячим вередуванням. Часто можна почути від батьків: «Доки дитина була вдома - майже не хворіла, а пішла в садочок, то тиждень вона там, а три - на лікарняному...». Так, справді, в період звикання до умов дошкільного закладу деякі діти починають хворіти значно частіше, ніж коли були вдома. Проте, хвороби періоду адаптації часто є психосоматичними, тобто є захисною реакцією на психологічний дискомфорт, який переживає дитина, захистом організму від емоційного напруження.
Тому перед втупом до дитячого садочка пропоную Вам невеличкий тест.

Тест «Чи готова Ваша дитина до вступу в ДНЗ?»

Шановні батьки, виберіть, будь ласка, відповідь на пропоновані запитання, а в кінці - порахуйте отримані бали і зробіть для себе відповідні висновки.

1. Який настрій переважає у дитини останнім часом?

Бадьорий, урівноважений - 3 бали

Нестійкий - 2 бали

Пригнічений - 1 бал

2. Як Ваша дитина засинає?

Швидко, спокійно (до 10 хв.) - 3 бали

Довго не може заснути - 2 бали

Неспокійно - 1 бал

3. Чи використовуєте  додаткову дію, щоб покласти дитину спати (заколисування, колискові і ін.)?

Так - 1 бал

Ні - 3 бали

4. Яка тривалість денного сну дитини?

2 години - 3 бали

1 година - 1 бал

5. Який апетит у Вашої дитини?

Хороший - 4 бали

Вибірковий - 3 бали

Нестійкий - 2 бали

Поганий - 1 бал

6. Як ставиться Ваша дитина до горщика?

Позитивно - 3 бали

Негативно - 1 бал

7. Чи проситься Ваша дитина на горщик?

Так - 3 бали

Ні, але ходить суха - 2 бали

Ні - 1 бал

8. Чи є у Вашої дитини такі звички?

Смокче пустушку або пальчик - 1 бал

Немає - 3 бали

9. Чи цікавиться дитина іграшками, речами у новому приміщенні?

Так - 3 бали

Іноді - 2 бали

Ні - 1 бал

10. Чи виявляє дитина інтерес до дій дорослих?

Так - 3 бали

Іноді - 2 бали

Ні - 1 бал

11. Як Ваша дитина грається?

Вміє гратися самостійно - 3 бали

Не завжди - 2 бали

Не грається сама - 1 бал

12. Які взаємовідносини дитини з дорослими?

Легко йде на контакт - 3 бали

Вибірково - 2 бали

Важко - 1 бал

13. Як відноситься до занять (читання книжечок, розглядання малюнків, відповідних завдань тощо): уважний, активний?

Так - 3 бали

Не завжди - 2 бали

Ні - 1 бал

14. Чи є  у дитини впевненість в собі?

Так - 3 бали

Не завжди - 2 бали  

Немає - 1 бал     

Батьки, порахувавши отримані бали, можуть зробити висновок:

40-55 балів - дитина готова до вступу в дошкільний заклад;

24-39 - дитина умовно готова до вступу в дошкільний заклад;

16-23 - дитина не готова до вступу в дитячий садок.

Дитина іде до дитячого садочка. Напевно, немає батьків, які б не хотіли, щоб цей етап пройшов легко, спокійно, щоб малюк з задоволенням і без криків відразу ж пішов до дитсадка. Але так буває досить рідко. Частіше діти перших кілька днів чи тижнів плачуть, не хочуть відпускати маму. І в цьому немає нічого незвичного. Для дитини початок відвідування садочка — це стрес. І наше з вами завдання пом’якшити його настільки, щоб він пройшов непомітно і без неприємних наслідків. Тому пропонуємо вам 14 правил для батьків, щоб адаптація дитини пройшла якомога легше і швидше.

1. Віддавати дитину в дитячий садочок краще в теплу пору року, коли діти більшість часу проводять на прогулянці. Так дитині буде легше адаптуватися, оскільки ігри на свіжому повітрі, пісочниця — все дуже нагадує звичні умови її повсякденного життя.

2. За тиждень-два привчити дитину до режиму, який встановлено в садочку і ввести в раціон дитини блюда, які готують в садочку. Таким чином на 2 стресових моменти стане менше. Дитина повинна звикнути прокидатися зранку (наприклад, о 7:00), спати вдень з 12:30, снідати і обідати приблизно в той же час, що і в садочку. Тоді їй буде легше звикати до умов садка.

3. Навички самообслуговування. Навчіть малюка одягатися, роздягатися, їсти ложкою, відучіть від одноразових підгузків. Звичайно, якщо вам доводиться віддавати дитину в дитсадок в дуже ранньому віці, то ці навички можуть бути ще не сформовані на достатньому рівні. Головне, щоб дитина хотіла і пробувала самостійно одягатись чи їсти, а ткож вміла попросити про допомогу. Тоді вона комфортніше і впевненіше почуватиметься серед однолітків, серед яких знайдуться ті, що вміють робити це самостійно.

4. Сформувати позитивну установку на садочок. Це дуже важливий пункт! Ніколи не лякайте дитину садочком. Такі фрази, як: “Заспокойся, бо відведу в садок”, “От підеш в садочок — побачиш!” здатні сформувати у дитини установку на те, що в садочку погано і його варто уникати всіма силами. Не використовуйте фрази, які містять негатив джля дитини (“А в садочку тобі доведеться таке їсти!”, “От підеш в садочок, а там мусово ділитися з дітками!”. Розповідайте дитині про садочок, гуляйте біля нього, спостерігайте за дітьми на майданчику в дитчяому садку, коментуючи все, що побачили.

5. Не обманюйте дитину! Говоріть так, як є. Не варто дуже розхвалювати садочок, щоб потім у дитини не було розчарування. “Так, ти прийдеш в групу, а там багато діток. Спочатку ти нікого не знатимеш, але вихователька допоможе подружитись і вам буде весело!”. “Так, тобі доведеться бути в садочку без мами, я теж буду сумувати за тобою, але ввечері я обов’язково за тобою прийду!” — ось так краще розмовляти з дитиною.

6. Навчіть дитину відпускати маму, гратися самій іграшками. Звичайно, не у всіх є така можливість, але добре, якщо у дитини є регулярний досвід того, що мама відлучається на декілька годин, а малюк тим часом залишається з татом, бабусею, нянею… Діти, які ніколи не розлучалися з мамою, так само, як і ті, у яких був невдалий досвід такого розлучення, можуть довше адаптовуватися до дитячого садочка.

7. Навички спілкування. Покажіть дитині, як ділитися іграшками, як просити іграшку, як звертатися до дорослих. Ці навички пригодяться їй в групі дитсадка буквально з першого ж дня.

8. Спілкуйтеся з вихователями з повагою і доброзичливо. Дитина дуже уважно слідкує за вашими емоціями, реакціями, поведінкою. Таким чином, вона ставиться до інших людей так, як ви ставитесь до них, вона переймає ваше ставлення. Тому, прийшовши в дитячий садок вперше, дитина повинна відчути і зрозуміти, що вихователь — це “добра тьотя”, бо мама з нею привітна, спокійна і доброзичлива.

9. Обов’язково прощайтесь, не тікайте, залишаючи дитину. Це стосується не тільки дитячого садка, але і будь-яких моментів розлучення. Дитині набагато легше зрозуміти, що мама іде і скоро повернеться, ніж збагнути, куди мама раптово поділася. В останньому випадку діти починають придумвати, що мама покинула їх і більше ніколи не повернеться. Тоді починаються сльози, переживання, істерики, небажання відпускати маму ні на секундочку.

10. Не порушуйте звички на перших порах, навіть погані (смоктання пальця, соски і т.п.) Якщо ваш малюк смокче соску, палець чи має ще якусь звичку, не намагайтесь відучити від неї паралельно з вступом до днз. Так ви додаєте ще один стрес вашій дитині. Зачекайте поки дитина адаптується до садочка, тоді займіться звичками. Або ще краще, відучіть від звички заздалегідь, ще до початку відвідування дитсадка.

11. Дитині більше уваги, тепла, ласки. Малюку, який почав ходити в дитсадок, приділяйте більше уваги, тепла, ласки, більше обіймайте, демонструйте свою любов, більше часу проводьте разом. Таким чином ви компенсуєте ту нестачу мами протягом дня і ще раз переконуєте, що мама продовжує любити, а не покидає в садочку, бо більше не любить.

12. Якщо дитині важко розлучатися з мамою, нехай відводить до дитсадка тато, бабуся чи ще хтось. Хоча б на перших порах.

13. Пам’ятайте, ДИТИНА ВІДЧУВАЄ ВАШУ ТРИВОГУ! Тому стояння під дверима групи і прислухання до того, що там відбувається, ходіння навколо садочка і “заглядання у вікна” ні до чого хорошого не приведе. Дитина, котра відчуває мамину тривогу чи страх, починає сама боятися і думати, що в садку з нею може трапитися щось неприємне. Для такої дитини період адаптації може не закінчуватися дуже довго — поки мама не заспокоїться і не відпустить свої переживання.

14. Приймати почуття дитини. Виключити нотації, переконання… Якщо дитина плаче в садку, сумує за мамою, ніколи не заперечуйте її почуття, не немагайтесь зразу ж переконати, що ці почуття марні. Просто прийміть їх, покажіть, що ви розумієте, що це нормально так відчувати. Скажіть: “Так, я бачу, ти дуже сумував / сумувала!” “Тобі було страшно, сумно, печально…” 

• Готуйте дитину до спілкування з іншими дітьми й дорослими: відвідуйте з малюком  дитячі парки та майданчики,  привчайте до гри в пісочницях.

•  Ходіть із малюком на свята, на дні народження друзів, спостерігайте, як він поводиться: соромиться, усамітнюється, конфліктує, б’ється чи легко знаходить спільну мову, контактує з однолітками, тягнеться до спілкування, розкутий.

•  Дізнайтеся, який розпорядок дня у групі, і наблизьте режим дитини вдома до розпорядку дня в групі.

• Розкажіть дитинці, що позитивного є в дитячому садку (нові товариші, багато іграшок тощо). Важливо, щоб малюк не боявся, — тоді йому легше звикати. У жодному випадку не погрожуйте дитячим садком як покаранням за дитячі огріхи, а також за його неслухняність.

• Дізнайтеся, можливо, в цей садок ходять діти ваших сусідів або знайомих. Адаптація пройде легше, якщо в групі дитини є знайомі ровесники, з якими вона раніше гралася вдома або надворі.

•  Відвідайте дитячий садок у той час, коли діти на прогулянці, познайомте свого малюка з вихователькою та дітьми.

•  Готуйте вашу дитину до тимчасової розлуки з вами, дайте їй зрозуміти, що це неминуче тільки тому, що вона вже велика. Налаштуйте її на позитив.

• Кажіть малюку, що це дуже добре, що він доріс до дитсадка і став таким великим.

•  Не віддавайте дитину в ДНЗ у розпал кризи трьох років.

•   Не обговорюйте при дитині проблем, пов’язаних із дитячим садком.

30-05-2018

• Сформуйте у себе позитивне ставлення до дитячого садочку.

• Уникайте будь-яких негативних розмов у сім'ї про дитячий садок у присутності дитини.

• Створіть спокійний, безконфліктний клімат у сім'ї.

• Заздалегідь потурбуйтеся про те, щоб розпорядок дня дитини вдома був наближеним до розпорядку дня у дитячому садку.

• Ознайомтеся з режимом харчування та меню у ДНЗ

• Навчайте дитину їсти неперетерті страви, привчайте тримати ложку, пити з чашки.

• Учіть дитину впізнавати свої речі: білизну, одяг, взуття, носовичок.

• Відучіть дитину від підгузків. Виховуйте у неї потребу проситися до туалету.

• Учіть гратися іграшками. Скажімо, ляльку можна годувати, колисати, гойдати; пірамідку — збирати, розбирати, а після гри класти іграшки на місце.

• Пограйтесь удома у дитячий садок з ляльками: погодуйте їх, почитайте казку, поведіть на прогулянку, покладіть спати.

• Виховуйте у дитини позитивний настрій та бажання спілкуватися з іншими дітьми.

• Тренуйте систему адаптаційних механізмів у дитини — привчайте її до ситуацій, в яких потрібно змінювати форми поведінки.

• Повідомте медичну сестру про стан здоров'я вашого малюка.

• Дайте дитині до дитячого садка улюблену іграшку.

20-05-2018

1. Поясніть дитині, що дорослі ходять на роботу; для діток робота - дитсадочок, а для старших -  школа. Розкажіть, що всі колись ходили до школи: і бабуся, і дідусь, і мама, і тато.

2. Дуже часто причина негативного ставлення дитини до школи криється у відношенні батьків. Батьки "заражають" дітей своїми хвилюваннями, побоюваннями і малюк починає сприймати школу як невідому загрозу. Налаштуйте дитину позитивно, розкажіть, що у неї з'явиться багато нових друзів, що кожен день вона буде дізнаватися багато цікавого. Згадайте веселі історії зі свого шкільного життя. Можна пограти у "Школу". Нехай учителем у цій грі буде мама чи бабуся, а дитина – учнем, а потім поміняйтесь ролями.

3. Разом з дитиною виберіть найкраще шкільне приладдя: ручки, пенали, зошити, олівці, рюкзак, пластилін, альбоми. Нехай дитина поміряє новеньку форму, відчує себе дорослим, склавши все у рюкзак.

4. Якщо дитина захоче помалювати в новому альбомі чи зошиті, або зліпити зі "шкільного" пластиліну динозаврика – не забороняйте їй.

5. Обов'язково постійно цікавтеся розвитком, навчанням і поведінкою ваших дітей, для цього відвідуйте всі заняття, батьківські збори, зустрічайтесь з керівником і вчителями школи.

6. Щоденно цікавтеся навчанням дитини. Радійте її успіхам, допомагайте узагальнювати, співставляти, аналізувати вивчене, прочитане, побачене. Не дратуйтесь із-за кожної невдачі, що спіткає дитину, не карайте і не ображайте її гідність, а допоможіть зрозуміти і усвідомити помилки недоробки і загартуйте її силу волі своєю допомогою і розумінням. 

7. Що повинен знати школяр, ідучи до школи:

• Домашню адресу і телефон;

• Місце праці батьків, їх посади;

• Шлях від школи додому і назад;

• Знати і виконувати правила дорожнього руху, вміти поводити себе на вулиці та в школі;

• Відкривати і закривати двері квартири;

• Чітко відповідати на запитання дорослих;

8. Привчайте дитину до самонавчання й самоконтролю у виконанні домашніх завдань і обов'язків. Наддавайте розумну допомогу у їх виконанні. Важливо викликати інтерес до навчання, але не муштрою і силою, а добрим словом, підтримкою, посадою, терпінням і ласкою.

9. Не акцентуйте увагу лише на навчанні. Дитинство у 6 років не закінчується.

02-05-2018

3 травня 2018 року на базі Міського центру практичної психології та соціальної роботи було проведено семінар-практикум для вихователів ДНЗ з досвідом роботи до 3-х років "Згуртованість та соціальний розвиток колективу".

Ведучі: Н.М.Голубенко – практичний психолог ЛДНЗ №13, В.В. Ноженко – практичний психолог ЛДНЗ №9

Метою семінару було: розкрити сутність згуртованості колективу. Формування психологічного клімату в групі, розвиток вміння працювати в команді.

​

24-04-2018

1. Поясніть дитині, що дорослі ходять на роботу; для діток робота - дитсадочок, а для старших - школа.

Розкажіть, що всі колись ходили до школи: і бабуся, і дідусь, і мама, і тато.

2. Дуже часто причина негативного ставлення дитини до школи криється у відношенні батьків. Батьки "заражають" дітей своїми хвилюваннями, побоюваннями і малюк починає сприймати школу як невідому загрозу. Налаштуйте дитину позитивно, розкажіть, що у неї з'явиться багато нових друзів, що кожен день вона буде дізнаватися багато цікавого. Згадайте веселі історії зі свого шкільного життя. Можна пограти у "Школу". Нехай учителем у цій грі буде мама чи бабуся, а дитина – учнем, а потім поміняйтесь ролями.

3. Разом з дитиною виберіть найкраще шкільне приладдя: ручки, пенали, зошити, олівці, рюкзак, пластилін, альбоми. Нехай дитина поміряє новеньку форму, відчує себе дорослим, склавши все у рюкзак.

4. Якщо дитина захоче помалювати в новому альбомі чи зошиті, або зліпити зі "шкільного" пластиліну динозаврика – не забороняйте їй.

5. Обов'язково постійно цікавтеся розвитком, навчанням і поведінкою ваших дітей, для цього відвідуйте всі заняття, батьківські збори, зустрічайтесь з керівником і вчителями школи.

6. Щоденно цікавтеся навчанням дитини. Радійте її успіхам, допомагайте узагальнювати, співставляти, аналізувати вивчене, прочитане, побачене. Не дратуйтесь із-за кожної невдачі, що спіткає дитину, не карайте і не ображайте її гідність, а допоможіть зрозуміти і усвідомити помилки недоробки і загартуйте її силу волі своєю допомогою і розумінням.

7. Привчайте дитину до самонавчання й самоконтролю у виконанні домашніх завдань і обов'язків. Важливо викликати інтерес до навчання, але не муштрою і силою, а добрим словом, підтримкою, посадою, терпінням і ласкою.

8. Не акцентуйте увагу лише на навчанні. Дитинство у 6 років не закінчується.

Шкідливі звички — ряд звичок, що є шкідливими для організму людини. Вони перешкоджають людині розвиватися як розумово, так і фізично. Серед цих звичок виділяють декілька найбільш шкідливих - це наркоманія, алкоголізм, токсикоманія та тютюнопаління. Кожна з цих звичок викликають залежність людини від тої чи іншої речовини, яку вона вживає.

Давно вже стали звичними заклики про те, що, наприклад, куріння здатне викликати рак легень, важкі серцево‐судинні захворювання, проблеми з потенцією у чоловіків та ін. Доведено, що більше 50% всіх захворювань, що являються причиною смерті курців, приходиться на долю вище загаданих серцево‐судинних захворювань. Більше 80% хворих, що страждають хронічним захворюванням шлунку та дванадцятипалої кишки, є курцями. Смертність від раку легень серед курців у 20 разів вища, ніж серед тих, хто не курить. Курці у 13 разів частіше хворіють на стенокардію (захворювання серця) і в 10 разів частіше — на виразкову хворобу шлунка. Як правило, курець живе на 6‒8 років менше, ніж його ровесник, який не курить.

Але це чомусь нікого не лякає. Через нерозуміння, сліпе наслідування моди, дорослих, ровесників ти починаєш курити — спочатку робиш одну затяжку, викурюєш одну сигарету, а потім тягнешся до лиховісної пачки знову і знову. Так куріння стає звичкою. А почати курити набагато легше, ніж покинути. Ти не розумітимеш, а воно продовжуватиме тебе вбивати: повільно, безболісно. Однак наслідки безболісними не будуть і час назад повернути ти ніколи вже не зможеш.

Не меншу небезпеку несе вживання і зловживання спиртними напоями, особливо в підлітковому і юнацькому віці, що полягає у виникненні алкогольної залежності, яка поступово переходить у тяжкі захворювання — алкоголізм — і проявляється у необоротному ураженні центральної нервової системи та всіх органів і систем. Розвиваються і психічні зміни, які супроводжуються пригніченістю, злісною, дратівливістю. Алкоголік стає байдужим до роботи, сім’ї і дітей, настає зниження емоційної активності.

Навіть якщо ти вживаєш алкоголь один раз на рік, то це вже систематично. Алкоголь так само безжалісно руйнуватиме твій організм, а разом із тим — твоє життя. А це лише демонстрація однієї з безлічі його руйнівних дій.

​

Та найстрашнішою серед пагубних звичок для людини все таки залишається вживання наркотиків. Впливають наркотики на людину різнобічно. Вони блокують всі відчуття, як приємні, так і небажані. І хоча наркотики можуть мати короткочасний бажаний результат у випадках, коли потрібно впоратися з болем, вони знищують здібності і жвавість розуму і затьмарюють думки. Наркотики впливають і змушують людину сприймати все повільно або почуватися тупою, і призводять до того, що вона зазнає в житті невдач. Коли невдач стає дедалі більше і життя стає все важче, людина прагне приймати ще більше наркотиків, помилково вважаючи, що це допоможе впоратися із проблемами. Але коли дія наркотику припиняється, людина стрімко падає ще нижче, ніж була раніше. Врешті‐решт наркотики зруйнують все і головне — твоє життя.

Ми прагнемо зберегти наш народ, ми за здоровий образ життя!!! Подумай про своє майбутнє - все в твоїх руках.

–          Будьте завжди послідовним з дитиною, і ви уникнете капризів.

–          Застосовуйте у вихованні такі засоби, які відповідають віку дитини.

–          Коли дитина вередує, не намагайтеся в цей час доводити їй будь-що — це даремно. Сварка не має сенсу, а биття ще більше її нервує.

–          Якщо малюк проявляє нервовість, залишайтеся поруч, дайте йому зрозуміти, що ви його розумієте.

–           Обійміть малюка, запев­ніть у своїй любові і намагайтеся відволікти дитину від капризу, що так рознервував її.

–           Можна попередити розвиток нервовості у дитини, якщо під­креслено спокійно поставитися до подій, які лякають її.

–          Пам'ятайте, що основною причиною нервового розладу у ди­тини є не сама подія, що злякала малюка, а та оцінка, яку дали цій події дорослі.

–          Будьте з дитиною наполегливі. Якщо сказали «ні», залишай­теся і далі послідовними в своїх вчинках.

–          Забороняйте дитині лише ті вчинки, які дійсно недопустимі, нетерпимі в суспільстві і викликали б різке осудження і обурен­ня, якщо їх здійснила б доросла людина.

–          Не примушуйте дитину стримуватись і весь час гальмувати свою активність.

–          Уникайте сварок і конфліктів в родині при вашому малюку.

–          Коли дитина заспокоїться після капризування, поговоріть з нею ласкаво. Розкажіть, як вас засмутило, що вона так пово­дилась. Така розмова попередить виникнення почуття прови­ни у дитини, як це часто трапляється після бурхливих сплесків гніву.

29 березня 2018 року в дошкільному навчальному закладі №9 "Перлинка" відбулося підсумкове засідання атестаційної комісії. На засіданні було розглянуто характеристики діяльності педагогічних працівників. 

Практичним психологом було підведено підсумок своєї діяльності у міжатестаційний період. За допомогою мультимедійної презентації, було представлено своє портфоліо та методичні надбання з різних напрямків роботи.

Практичному психологу присвоєно II кваліфікаційну категорію.

14-03-2018

14 березня 2018 року практичним психологом було проведено семінар-практикум для педпрацівників "Стрес і стратегії його подолання".

Мета:                                                                                 

• Актуалізувати знання щодо проявів стресу і стратегій його подолання;

• Усвідомити важливість підтримки самої себе у повсякденному житті.

Стрес - це негативна афективна реакція, заснована на когнітивній оцінці ситуації як небезпечної або загрозливої.

Психологічний стрес – спостерігається, коли людина приходить до висновку, що вона не зможе відповідати зовнішнім або внутрішнім вимогам, оскільки ці вимоги виходять за межі його можливостей.

Ознаки стресу:

Емоції: смуток, страх, паніка, гнів, різка зміна настроїв, апатія, дратівливість, безпорадність.

Думки: негативні думки, неуважність, низька концентрація уваги, одержимість повторюваними думками, незадоволеність, принизливі думки по відношенню до себе або до дитини.

Фізична реакція: пітливість, сильне серцебиття, нестача кисню, відчуття гіпертермії, хронічна втома.

Поведінка: неконтрольовані спалахи, плач, нервозність, крики, скарги, нетерпимість.

​

ПІДВИЩЕННЯ СТІЙКОСТІ ДО СТРЕСУ:

​

ПОВЕДІНКОВИЙ РІВЕНЬ:

• Правильне харчування, фізичне навантаження, прогулянки, приємні заняття;

• Відмова від шкідливих звичок;

• Використання технік релаксації;

• Установка життєвих пріоритетів;

• Час собі і своїм потребам.

КОГНІТИВНИЙ РІВЕНЬ:

• Формулювати свої цілі та очікування реалістично;

• Міняти очікування, подивитися на ситуацію під іншим кутом зору ( «Вчіться на помилках», «Я не всесильна»);

• Думати позитивно ( «У мене вийде», «Я зможу»);

• Бути більш оптимістичними і сподіватися на позитивний результат;

• Заохочувати і підбадьорювати себе, використовуючи позитивні монологи ( «Я буду абсолютно спокійна»);

• Не падати духом, якщо у вас щось не виходить;

• Нагороджувати себе за досягнення;

• Прийняти той факт, що деякі ситуації неможливо контролювати і змінити;

СОЦІАЛЬНИЙ РІВЕНЬ:

• Просити підтримки в оточуючих;

• Уникати людей, які вам не підходять;

• Вирішувати конфлікти конструктивно;

• Використовувати гумор.

21-02-2018

22 лютого 2018 року практичним психологом Ноженко В.В. та вихователем Бідило Т.В. було проведено семінар практикум для педпрацівників на тему "Профілактика емоційного вигорання педагогів"

Метою семінару було:                                                                                 

• Ознайомити учасників семінару з прийомами самовладання та саморегуляції;

• Розширити знання вихователів про синдром емоційного вигорання та його ознаки;

• Знизити рівень емоційного вигорання педагогів.

Загальновідомо, що професія педагога є однією з таких, що потребують значних затрат енергії. Адже під час роботи з дітьми вихователь витрачає багато інтелектуальних, емоційних та психічних ресурсів. До того ж сучасний світ диктує нові вимоги до педагога, зокрема його ролі в освітньому процесі.

Така ситуація доволі швидко призводить до емоційного виснаження, відомого як синдром емоційного вигорання. Педагоги із таким синдромом відрізняються підвищеною тривожністю та агресивністю, категоричністю і жорстокою самоцензурою. Ці прояви значно обмежують свободу особистості, творчість і професійне зростання.

Найліпшим способом відпочинку та відновлення сил є наше хобі. Зазвичай кількість таких улюблених занять обмежена: у більшості людей не більше одного-двох. Деякі хобі потребують особливих умов, часу або емоційного стану людини. Однак існує багато інших способів відпочити і відновити свої сили. Навіть повсякденна діяльність може наповнити енергією (прослуховування музики, прогулянки на свіжому повітрі, перегляд кінофільмів, спілкування, обійми і тощо).

Окрім того, навчіться одразу позбавлятися негативних емоцій, а не витісняти їх у підсвідомість.

Якщо ви погано спите, намагайтеся читати на ніч не прозу, а вірші. Адже вони ближче до ритму людського організму, а отже – заспокоюють. Щовечора, приймаючи душ, обов’язково промовляйте негативні події минулого дня. У такий спосіб ви «змиваєте» їх, адже воду здавна вважають потужним провідником енергії.

14-02-2018

Дрібна моторика - злагоджена і уміла робота наших пальців. Вона тому і називається дрібною, що пальці змушені виконувати складні та тонкі рухи. На кистях рук розташовано белзіч рефлекторних точок, від яких йдуть імпульси в центральну нервову систему. Масажуючі певні точки, можна впливати на внутрішні органи, які із цими точками пов’язані. Так, масаж великого пальця підвищує активність головного мозку. Вказівний палець пов'язаний зі шлунком, середній – із кишечником. Масаж безіменного пальця позитивно позначається на роботі печінки та нирок, а мізінця – на роботі серця.

Чим краще розвинені дрібні рухи пальців, тим гармонійніше розвивається людина. А ще виявлений прямий зв'язок розвитку дрібних рухів руки з розвитком мовлення.

Все дуже просто: чим більше Ви будете працювати із малям ручками, тим швидше і краще він почне говорити, тим правільнішим буде його мовлення.

Маля народжується, і його пальчики ще майже нічого не вміють. Вони не слухаються, роблять, що хочуть. Мами розповідають дітям віршики про «Сороку-ворону» не тільки для загального розвитку, але й для того, щоб пальчики тренувати. Адже дуже непросто «варити кашку» або загинати неслухняні пальчики. До одного року малюк ще не в змозі виконати такі справи самостійно. І саме тут необхідна допомога дорослого.

Для більш дорослих малят гарним тренуванням пальчиків є простий пластилін або солоне тісто. Поки малюк ще не вміє ліпити ведмедиків і зайчиків, він може просто м’яти тісто в руках, відриваючи від нього невеликі шматочки. У цей час саме і відбуватиметься масаж точок на кінчиках пальців. Такі міні-вправи можна робити вже в рік-півтора.

Різноманітні мозаїки теж стимулюють розвиток моторики. Обираючи мозаїки, обов’язково дотримуйтесь принципу? «Чим молодшою є дитина, тим крупнішими мають бути деталі».

Можна дати малюкові коробку із великими гудзиками та попросити розкласти їх за кольорами. Така гра теж буде йому до смаку.

Коли малюк трохи підросте, Ви можете сміливо давати йому олівці, фарбу, вугіллячка або крейди. Будь-яке малювання теж спричиняє розвитку дрібних мязів руки. Якщо ви бачите, що дитині складно тримати в руках олівець, вона ніяково тримає ложку, ніяк не може навчитися шнурувати шнурки на черевиках, це означає, що вам слід займатися з нею більше. Є спеціальні вправи для розвитку м’язів руки – пальчикова гімнастика. Як правило, всі ці вправи супроводжуються легкими, веселими віршами, тому вмовити дитину позайматися такою цікавою справою, зазвичай не є проблемою.

Як розвивати дрібну моторику?

* Займайтеся з малюком «пальчиковою гімнастикою» із найперших місяців його життя.

* Дитині повинні доступні пазли, мозаїки, конструктори (до 3-х років звертайте увагу, щоб вони не містили дрібних деталей).

* Ліпіть із малям із пластелину, солоного тіста.

* Малювання й розфарбовування так само гарно розвивають дрібну моторику

04-02-2018

5 лютого 2018 року психологом було проведено групову консультацію для педпрацівників "Психологічна готовність дітей до навчання у школі".

Готовність дитини до навчання – це необхідний і достатній рівень психологічного розвитку дитини для засвоєння шкільної програми в умовах навчання в колективі однолітків.

Соціальний компонент

Дитина повинна розуміти, що в школу вона йде не лише гратися з друзями, а й одержувати нові знання та уміння.

У дитини до початку навчання у школі мають бути сформовані:

• Адекватна самооцінка;

• Потреба у спілкуванні з іншими

• Уміння підкорятися інтересам дитячих груп

• Уміння встановлювати стосунки з ровесниками і дорослими.

Емоційний компонент

• Дитина впевнена в собі;

• Відчуває задоволення і радість;

• Переважають позитивні емоції.

• Намагається стримувати негативні емоції

Вольовий компонент

• Уміння керувати своєю поведінкою

• Розвиток емоційної стійкості

• Довільність сприймання (не тільки слухати вчителя, а й чути те, що він каже)

• Робити не лише те, що цікаво, а й те, що потрібно, доводити почату справу до кінця.

Інтелектуальний компонент

• Розвинуте сприймання

• Стійка увага на предметі чи діяльності

• Наявність аналітичного мислення, що проявляється в здатності виділяти і розуміти важливі ознаки та зв’язки між предметами.

• Здатність відтворювати зразок, логічно запам’ятовувати;

• Оволодіння на слух розмовною мовою

• Розвиток дрібної моторики, зорової координації

• Розвиток здатності до навчання.

Мотиваційний компонент – бажання вчитися, ставлення до школи і навчання як до серйозної діяльності (формується поступово). 

30-01-2018

В старших групах №7 та №8 психологом було проведено діагностику психологічної готовності до шкільного навчання.

Мета: вивчення психологічної готовності до шкільного навчання.

Дослідження проводилось за допомогою:

Тесту Керна – Йірасека, спрямованого на визначення розвитку тонкої моторики руки, координації зору (ці вміння необхідні для оволодіння письмом). Крім того, цей тест дає змогу загалом визначити інтелектуальний розвиток дитини, а також виявляє її уміння наслідувати зразок; чи може дитина зосереджено, не відволікаючись, працювати певний час над не дуже цікавим для неї завданням.

Методики “Будиночок”, яка дає змогу виявити уміння дитини орієнтуватися у своїй роботі на зразок, уміння точно його скопіювати, виявляє особливості розвитку довільної уваги, просторового сприйняття і сенсомоторної координації.

Методики “Графічний диктант”, яка дозволяє визначити, наскільки дитина орієнтується у просторі, на листку, наскільки уважно може слухати і чітко виконувати вказівки дорослого.

За результатами досліджень Вашої дитини звертайтеся до практичного психолога Ноженко Віри Володимирівни

З січня по травень 2018 у середніх нрупах №5 та №6 психологом проводиться розвивальна програма "Ігрові хвилинки" для дітей середнього дошкільного віку.

Мета програми: стимулювання пізнавальних процесів, пізнавальної активності; підвищення рівня розвитку комунікативних навичок дітей 5-го року життя.

Завдання програми:

• сприяти встановленню позитивних стосунків з дітьми та вихователями у групі;

• сприяти сталому емоційно-позитивному стану та активності кожної дитини;

• сприяти розвитку самооцінки і виховання почуття самовартості;

• сприяти удосконаленню пізнавальних процесів: уяви, фантазії, мислення;

• сприяти розвитку дрібної моторики рук.

​

Програма включає в себе 12 занять. Заняття проводяться один раз на тиждень з усією групою дітей середнього дошкільного віку.

По закінченню занять очікується удосконалення пізнавальних процесів, збагачення прийомів спілкування дітей, покращення клімату колективу, краще розвинута дрібна моторика рук, діти стають уважніші та впевненіші.

20-01-2018

Ті, хто цікавиться психологією, знають, що є такий термін – психосоматика – розділ психологічної медицини, який вивчає вплив різноманітних психологічних факторів на перебіг та й загалом виникнення тої чи іншої тілесної хвороби. Якщо говорити спрощено, майже всі людські хвороби мають психологічне підґрунтя.

Біль у горлі, головокружіння, мігрені, нудота, спинний біль та іноді навіть онкологія – всі ці хвороби можуть бути зумовлені психосоматикою. Тож однією з практик, як покращити свій психологічно-емоційний стан і позбутись психосоматичних причин хвороби, є призначення психолога… обійматись. Як би це банально не звучало.

Але це не єдина причина, чому так важливо пам’ятати про обійми. Далі розглянемо усі причини детальніше.
 

1. Обійми викликають відчуття довіри та безпеки. Це допомагає поводитись більш впевнено та відкрито.

2. Обійми здатні підвищувати рівень гормону, який допомагає позбутись відчуття самотності та гніву (окситоцину).

3. Довгі обійми сприяють виділенню гормону щастя (серотоніну). Саме завдяки ньому у людини піднімається настрій і з'являється відчуття щастя.

4. Обійми зміцнюють імунну систему.

5. Обійми здатні підвищувати самооцінку. Коли наші рідні обіймають нас, то проявляють не лише свою любов, а й показують те, що ми – особливі. Такі відчуття та асоціації притаманні кожній людині ще з дитинства.

6. Завдяки обіймам розслабляються м'язи, знімається напруга та стрес, а також –  втамовується біль.

7. Обійми позитивно впливають на нервову систему, заспокоюючи її та покращуючи емоційний стан людини.

8. Обійми вчать нас дарувати та приймати, адже в будь-якому з цих випадків ви почуватиметесь краще.

9. Дія обіймів схожа на медитацію та сміх. Вони вчать нас відпускати погане і насолоджуватись теперішнім моментом; допомагають об'єднати серце, почуття та дихання.

10. Енергія, якою між собою обмінюються люди, обіймаючи один одного, –  це внесок в їхні стосунки. Він спонукає до співчуття та розуміння.

​

Не потрібно чекати відповідного моменту, щоб обняти близьку людину! Робіть це кожного разу, коли є нагода, адже обійми дарують радість та відчуття того, що людину люблять та турбуються про неї.

09-01-2018

Батькам необхідно пояснити ці правила дитині та з їх допомогою готувати дитину до дорослого життя.

* Не віднімай чужого, але своє не віддавай.

* Попросили – дай, намагаються відняти – намагайся захиститися.

* Не бийся без причини.

* Кличуть грати – йди, не кличуть – запитай дозволу грати разом, це не соромно.

* Грай чесно, не підводь своїх товаришів.

* Не дражни нікого, не канюч, не випрошуй нічого. Два рази ні в кого нічого не проси.

* Через бали не плач, будь гордим, з учителем через бали не сперечайся і на вчителя за це не ображайся. Намагайся все робити вчасно і думай про добрі результати, вони обов’язково в тебе будуть.

* Не наговорюй ні на кого.

* Намагайся бути акуратним.

* Частіше говори: "Давай дружити”, "Давай грати”, "Давай разом підемо додому”.

* Пам’ятай! Ти не кращий від усіх, ти не гірший від усіх! Ти – неповторний для самого себе, батьків, вчителів, друзів!

Дуже добре, якщо батьки помістять правила в кімнаті чи над робочим столом своєї дитини. Бажано наприкінці тижня звернути увагу дитини на те, які правила їй вдається виконувати, а які – ні. Можна спробувати придумати разом з дитиною свої правила.

09-12-2017

Щороку 10 грудня Україна та увесь світ відзначають Міжнародний День прав людини. Саме цього дня у 1948 році Генеральна Асамблея ООН прийняла Загальну декларацію прав людини, яка є основою міжнародних стандартів у сфері прав людини.

На Декларації ґрунтується значна кількість міжнародних договорів із прав людини, які мають обов'язкову юридичну силу у сфері прав людини у всьому світі. У ній закріплено загальне визнання того, що кожна людина народжується вільною у своїй гідності та правах.

28 червня 1996 року Верховна Рада України прийняла Конституцію України, в якій відображені всі норми, які проголошені Загальною декларацією прав людини та зазначено, що утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави.

На сьогодні дуже важливо, щоб кожна людина знала свої права, які визнані державою та суспільством. Права людини не даруються державою, а належать кожному від народження. Всі права людини – громадянські, політичні, економічні, соціальні є універсальними, неподільними, взаємозалежними та взаємопов’язаними. Вони є основою людського існування та розвитку.

05-12-2017

6 грудня 2017 року в рамках акції "16 днів проти насильства" практичним психологом було проведено семінар-практикум для педагогів "Насильство та його влив на психіку дитини". Метою семінару було:

-         Ознайомити учасників семінару з актуальністю проблеми насильства.

-         Забезпечити учасників необхідними теоретичними знаннями про проблему насильства, види насильства над дітьми, сфокусувати увагу на більш поширених проявах цього явища.

-          Розробити алгоритм роботи з батьками; знайти своє місце у розв’язанні проблеми насильства над дітьми.

19-11-2017

25 листопада в Україні розпочинається акція "16 днів проти насильства"

Міжнародна спільнота щорічно підтримує акцію “16 днів проти насильства”. Тисячі громадян та сотні державних і громадських організацій з більш ніж 100 країн світу активізують з 25 листопада по 10 грудня свої зусилля заради об’єднуючої мети: збільшити розуміння та обізнаність про всі форми насильства у співвітчизників, створити в конкретному регіоні або окремій державі соціальний простір, вільний від насильства.

Щорічна акція “16 днів проти насильства” (25 листопада – 10 грудня) ініційована Першим всесвітнім інститутом жіночого лідерства 1991 року. Власне тоді визначився зв’язок між насильством стосовно жінок та правами людей. Дати акції символічно наголошують на цьому зв’язку:

25 листопада – Міжнародний день проти насильства щодо жінок, 10 грудня – Міжнародний день прав людини.

У цей шістнадцятиденний період входять й інші важливі для демократичної спільноти дати: 1 грудня – Міжнародний день боротьби зі СНІДом, 2 грудня – Міжнародний день боротьби з рабством, 3 грудня – Міжнародний день інвалідів, 5 грудня – Міжнародний день волонтера, 6 грудня – річниця інциденту в Монреалі. 

Таким чином,  майже кожний день від 25 листопада до 10 грудня означений фактами та аргументами стосовно того, що будь-які форми насильства (у громадській чи приватній сферах) є порушенням прав людини.

07-11-2017

8 листопада 2017 року в ЛДНЗ №9 було проведено семінар-практикум для педпрацівників "Згуртованість колективу". Метою семінару було: формування психологічного клімату в групі, розвиток вміння працювати в команді, розвиток комунікативних навичок.

​

29-10-2017

​

З жовтня місяця по лютий в старших групах №7 та №8 буде проводитися психологом корекційно-розвивальна програма "Країна спілкування".

Мета: допомогти дітям оволодіти навичками ефективного спілкування та співробітництва.

Завдання програми:

- сприяти створенню відчуття приналежності до дитячого колективу (групи);

- розвивати у дошкільників навички ефективного спілкування;

- формувати позитивний емоційний фон  у групі;

- розвивати у дітей навички розуміння власного емоційного стану і розпізнання почуттів оточуючих людей.

На заняттях використовуються різні форми роботи: бесіда, гра, вправа, робота в парах.

Під час занять діти сидять у колі, що значно полегшує їм взаємодію і дає відчуття спільності. Дітям дається можливість висловлювати свою думку, ділитися враженнями після будь-якого завдання. На початку і в кунці корекційної програми проводиться соцометрія дитячого колективу.

З жовтня по січень місяць у ІІ молодшій групі №3 та №4 практичним психологом проводиться розвивальна програма "Ігрові хвилинки".

Мета програми: стимулювання пізнавальних процесів, пізнавальної активності; підвищення рівня розвитку комунікативних навичок дітей 4-го року життя.

Завдання програми:

• сприяти прискоренню та полегшенню процесу адаптації до нових умов в групі та ДНЗ;

• сприяти встановленню позитивних стосунків з дітьми та вихователями у групі;

• сприяти сталому емоційно-позитивному стану та активності кожної дитини;

• сприяти розвитку самооцінки і виховання почуття самовартості;

• сприяти удосконаленню пізнавальних процесів: уяви, фантазії, мислення.

Програма включає в себе 12 занять. Заняття проводяться один раз на тиждень з усією групою дітей молодшого дошкільного віку.

17-10-2017

18 жовтня - Європейський день боротьби з торгівлею людьми.

День започаткований Європарламентом у 2007 році. Торгівля людьми – це злочин, жертвами якого можуть стати чоловіки, жінки і діти як з метою примусової праці, так і сексуальної експлуатації. Нині у світі понад 21 мільйон людей є жертвами примусової праці. Чоловіки, жінки і діти потрапляють до рук торговців людьми, як у власних країнах, так і за кордоном.

Не варто вважати, що жертвами сучасних работорговців стають люди з низьким освітнім рівнем – як свідчить статистика, потрапити в рабство може будь-хто, зокрема, серед постраждалих чимало людей з технічною та, навіть, вищою освітою. 

Торгівля людьми вважається особливо тяжким злочином в Україні та багатьох інших країнах. Стаття 149 Кримінального Кодексу України передбачає, що злочини, пов’язані з торгівлею людьми, караються позбавленням волі на строк від 3 до 15 років.

01-10-2017

2 жовтня відбулася групова консультація для педагогів. Було розглянуто поняття "гендер" та "стать".

Ми всі дедалі частіше чуємо і використовуємо слово «гендер». Часто думають, що це поняття, яке торкається виключно захисту прав жінок. Проте це не так. В нашій країні прийнято Закон про рівні права та можливості жінок і чоловіків.

Отже гендер – це те, що стосується нас всіх, бо всі ми є людьми, і, як все живе в природі, поділяємося на дві статі.

У дитинстві до дітей по-різному відносяться, залежно від того чи це дівчинка чи хлопчик. Згадаємо, що ми кажемо хлопчикові: "Дай здачі, ти ж хлопчик" (тим самим закладаємо агресивну поведінку), "Не плач, ти ж не дівчинка" (вчимо стримувати емоції). Дівчинці: "Будь охайною, ти ж дівчинка" (хоча братик, який стоїть поряд із сестричкою, зауваження не отримує).

Саме так закладаються різні стандарти поведінки, поступово формуючи гендерні стереотипні ролі чоловіка і жінки, які у суспільстві вважають вродженими, властивими лише чоловіку чи жінці. Наприклад, чоловік: мужній, агресивний, розумний, відважний; жінка: м’яка, емоційна, покірна, слабка.

Проте, індивідуальні відмінності між людьми набагато більші, ніж між статтями. Від народження ми успадкували лише стать та статеву відмінність.

Отже, стать – винятково анатомо-біологічні особливості людей, на основі яких люди визначаються як чоловіки або жінки.

Від самого народження дівчаткам і хлопчикам пропонують певні (але різні) правила поведінки, форми вияву відчуттів, і оточення суворо стежить за тим, щоб вони беззаперечно виконувалися. Наприклад, коли від образи або болю плаче дівчинка, до неї ставляться із співчуттям і розумінням. Але, коли рюмсає хлопчик, то йому говорять: «Будь чоловіком! Терпи! Чоловіки не плачуть». Якщо хлопчик поводиться грубо, на це доволі часто не зважають, навпаки, можуть і похвалити: «Справжній чоловік!» Але якщо так поводиться дівчинка, їй тут же зауважать: «Ти ж дівчинка!» У класі може викликати здивування хлопчик, який любить шити або готувати, або дівчинка, яка піднімає штангу або займається армреслінгом.  Все це говорить про те, що у суспільстві сформувалася різна оцінка занять дівчаток і хлопчиків, їх доброї й поганої поведінки. Ці соціальні настанови, культурні канони і є проявами гендеру.

Коли йдеться про гендер, то це не обмеження прав чоловіків, а створення можливості для самореалізації і жінки і чоловіка. Біологічний фактор не повинен визначати долю чоловіка та жінки в Україні.

14 вересня 2017 року в старших групах №7 та №8 психологом було розглянуто тему агресивності дітей, причини та наслідки дитячої агресії. Також батьки прийняли участь у анкетуванні "Заклад в якому виховується моя дитина".

14 вересня 2017 року в молодших групах №3 та №4 були проведені батьківські збори на тему:"Виховуємо дитину разом". Психологом було запропановано написати свої побажання та очікування стосовно роботи вихователя і розмістити їх на «Дереві очікувань».

7 вересня 2017 в середніх групах №5 та №6 були проведені батківські збори. Психолог надала декілька рекомендацій щодо підготовки дитини до школи. Також батьки прийняли участь у анкетуванні: "Заклад, у якому виховується моя дитина".

06-09-2017

7 вересня 2017 в групах дітей раннього віку були проведені батківські збори, на яких психолог виступив на тему «Як батькам спілкуватися з дитиною в період адаптації до ДНЗ». Батькам були надані пам'ятки з рекомендаціями. Також батьки заповнили анкети "Анкета для батьків, діти яких почали відвідувати ДНЗ".

25-06-2017

Адаптація до дитячого садка – як допомогти дитині?

30-05-2017

Вже залишається не так багато часу перед новим етапом в житті вашої дитини, коли він піде перший раз в перший клас. Від того, наскільки безболісно станеться цей перехід в нове життя, багато в чому залежатиме любов-нелюбов вашого чада до школи, а відповідно, і його шкільні успіхи. Тому спробуйте дотримуватися деяких порад.

27-05-2017

22-23 травня було проведено діагностику готовності дітей старших груп до школи.

Мета: вивчення психологічної готовності до шкільного навчання, відстеження динаміки.

Дослідження проводилось за допомогою:

Тесту Керна – Йірасека, спрямованого на визначення розвитку тонкої моторики руки, координації зору (ці вміння необхідні для оволодіння письмом). Крім того, цей тест дає змогу загалом визначити інтелектуальний розвиток дитини, а також виявляє її уміння наслідувати зразок; чи може дитина зосереджено, не відволікаючись, працювати певний час над не дуже цікавим для неї завданням.

Методики “Будиночок”, яка дає змогу виявити уміння дитини орієнтуватися у своїй роботі на зразок, уміння точно його скопіювати, виявляє особливості розвитку довільної уваги, просторового сприйняття і сенсомоторної координації.

Методики “Графічний диктант”, яка дозволяє визначити, наскільки дитина орієнтується у просторі, на листку, наскільки уважно може слухати і чітко виконувати вказівки дорослого.

Загальний рівень готовності - високий.

Дізнатися результати діагностування Вашої дитини, ви можете звернувшись до практичного психолога закладу.

13-05-2017

​Готовність дитини до навчання – це необхідний і достатній рівень психологічного розвитку дитини для засвоєння шкільної програми в умовах навчання в колективі однолітків.

09-05-2017

Психологічні рекомендації батькам майбутніх першокласників.

Психологом проводиться корекційно-розвивальна програма з формування психологічної готовності до шкільного навчання «Я готуюся до школи» для дітей старших груп №7 та №8

​

Мета: допомогти дітям розвинути компоненти психологічної готовності, такі як саморегуляція, довільна увага, зорова пам’ять, просторове прийняття, розвиток дрібної моторики руки; сприяти розвитку комунікативних навичок у дітей, що дасть змогу дітям у подальшому легко і швидко впоратись із труднощами під час навчання.